Imagine dining in a European capital where you do not know the local language. The waiter speaks little English, but by hook or by crook you manage to order something on the menu that you recognise, eat and pay for. Now picture instead that, after a hike goes wrong, you emerge, starving, in an Amazonian village. The people there have no idea what to make of you. You mime chewing sounds, which they mistake for your primitive tongue. When you raise your hands to signify surrender, they think you are launching an attack.
Communicating without a shared context is hard. For example, radioactive sites must be left undisturbed for tens of thousands of years; yet, given that the English of just 1,000 years ago is now unintelligible to most of its modern speakers, agencies have struggled to create warnings to accompany nuclear waste. Committees responsible for doing so have come up with everything from towering concrete spikes, to Edvard Munch’s “The Scream”, to plants genetically modified to turn an alarming blue. None is guaranteed to be future-proof.
Some of the same people who worked on these waste-site messages have also been part of an even bigger challenge: communicating with extraterrestrial life. This is the subject of “Extraterrestrial Languages”, a new book by Daniel Oberhaus, a journalist at Wired.
Nothing is known about how extraterrestrials might take in information. A pair of plaques sent in the early 1970s with Pioneer 10 and 11, two spacecraft, show nude human beings and a rough map to find Earth—rudimentary stuff, but even that assumes aliens can see. Since such craft have no more than an infinitesimal chance of being found, radio broadcasts from Earth, travelling at the speed of light, are more likely to make contact. But just as a terrestrial radio must be tuned to the right frequency, so must the interstellar kind. How would aliens happen upon the correct one? The Pioneer plaque gives a hint in the form of a basic diagram of a hydrogen atom, the magnetic polarity of which flips at regular intervals, with a frequency of 1,420MHz. Since hydrogen is the most abundant element in the universe, the hope is that this sketch might act as a sort of telephone number. | Уявіть собі вечерю в європейській столиці, де ви не знаєте місцевої мови. Офіціант лише трохи говорить по-англійськи, але ви всіма правдами та неправдами замовляєте в меню те, що довелося вам до смаку, з'їдаєте це та оплачуєте. А тепер уявіть, що в результаті невдалого походу, ви опинилися голодуючим в амазонськiм селі. Люди там і гадки не мають, що з вами робити. Ви імітуєте звуки жування, які вони приймають за вашу примітивну мову. Коли ви піднімаєте руки в знак капітуляції, вони думають, що ви починаєте атаку. Спілкування без загального контексту являється складним. Наприклад, радіоактивні об'єкти повинні залишатися недоторканими протягом десятків тисяч років; проте, враховуючи, що англійська мова, яка існувала всього 1000 років тому, тепер є незрозумілою більшості її сучасним носіям. Відомства старанно намагалися створити попередження, пов'язані з ядерними відходами. Комітети, відповідальні за це, придумали багато всього: від високих бетонних шипів до «Крику» Едварда Мунка і генетично модифікованих рослин, якi придбають тривожно-синій сигнал. Жоден з них не гарантує бути успішним в майбутньому. Деякі з тих же людей, які працювали на місцях зберігання відходів, також були частиною ще більш складного завдання: спілкуватися з позаземним життям. Ця тема «позаземних мов» є новою книгою Даніеля Оберхауса, журналіста Wired. Нічого не відомо про те, як інопланетяни можуть отримувати інформацію. На кількох меморіальних дошках, надісланих на початку 1970-х з двома космічними кораблями «Піонер 10» і «11», зображені оголені люди і приблизна карта для пошуку Землі - мінімальний матеріал, але навіть він передбачає, що інопланетяни можуть бачити. Оскільки у таких кораблів є лише зовсім невеликі шанси бути виявленими. Радіопередачі з Землі, які рухаються зі швидкістю світла, з більшою ймовірністю вступлять в контакт. Але так само, як земне радіо має бути налагоджене на правильну частоту, так і міжзоряний радіо. Як інопланетяни можуть наштовхнутися на той, який буде відповідним? Табличка Pioneer підказує у вигляді базової діаграми атома водню, його магнітна полярність змінюється через рівні проміжки часу з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, є надія, що цей малюнок може служити свого роду телефонним номером. |