Уявіть ситуацію: ви обідаєте в одній з європейських столиць і не знаєте місцевої мови. Офіціант погано володіє англійською, але правдами і неправдами вам вдається таки розпізнати щось в меню, замовити, поїсти та оплатити чек. Тепер, натомість, інша картина: заблукавши під час пішого походу та помираючи з голоду, ви все ж натрапляєте на амазонське селище. Люди там не мають жодного уявлення як вам допомогти. Ви імітуєте жувальні звуки, а вони приймають це за ваш первісний язик. Ваше підняття вгору рук на знак капітуляції сприймається як початок агресії.
Важко обмінюватись інформацією без спільного контексту. Наприклад, ділянки радіоактивних захоронень повинні залишатися непорушеними протягом десятків тисяч років; Англійська мова – мова міжнародного спілкування. Тим не менш, зважаючи на той факт, що для більшості сучасних її носіїв та англійська мова, яка існувала лише 1000 років тому, зараз вже незрозуміла, у світі проводиться активна діяльність по створенню чітких і зрозумілих попереджень для супроводу ядерних відходів. Відповідальні за це організації пропонують все, що завгодно, починаючи від бетонних шипів-башт до картини "Крик" Едварда Мунка, закінчуючи генетично модифікованими рослинами, що набувають тривожного синього кольору. І немає жодної гарантії, що хоча б щось одне спрацює в майбутньому.
Дехто з тих, хто працював над цими попередженнями про місця відходів, також були учасниками ще складнішого проекту: спілкування з позаземним життям. Про це йдеться у "Неземних мовах", новій книзі Даніеля Обергауза, журналіста Wired.
Нічого не відомо про те, як інопланетяни можуть сприймати інформацію. На двох пластинах, відправлених на початку 1970-х разом з космічними кораблями Піонер-10 і Піонер-11, зображені оголені людські фігури і схематична карта для знаходження Землі - елементарні речі, але навіть це тримається на припущенні, що інопланетяни можуть бачити. Оскільки шанс бути знайденими у таких кораблів нескінченно малий, радіопередачі із Землі, що рухаються зі швидкістю світла, мають значно більшу ймовірність контакту.
Але міжзоряне радіо так само, як і наземне, повинно бути налаштоване на потрібну частоту. Як інопланетяни змогли б налаштуватись на правильну частоту? Пластина-послання на «Піонері» дає підказку у вигляді базової діаграми атома водню, магнітна полярність якого змінюється через рівні проміжки часу з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, є сподівання, що цей ескіз може виконувати роль свого роду телефонного номера.

Уявіть собі, що ви зайшли пообідати в якійсь європейській столиці, не знаючи місцевої мови. Офіціант погано розмовляє англійською, але так чи інакше вам вдається замовити з меню щось знайоме, пообідати і сплатити. А тепер уявіть, що після невдалої екскурсії ви опинились страшенно голодним в Амазонському селищі. Місцеві жителі не знають, що про вас і подумати. Ви вдаєте жувальні звуки, а вони приймають їх за вашу примітивну мову. Ви піднімаєте руки догори в знак капітуляції, а вони сприймають це як сигнал атаки.

Важко спілкуватись, не маючи спільного контексту. Наприклад, радіоактивні об’єкти повинні лишатися недоторканими протягом десятків тисяч років; однак, зважаючи на те, що англійська мова лише тисячолітньої давності вже незрозуміла більшості сучасних носіїв, відповідні органи щосили намагаються створити попередження для супроводу ядерних відходів. Комітети, відповідальні за цю задачу, пропонували все можливе: від високих бетонних зубців, «Крика» Едварда Мунка і до генно-модифікованих рослин, що блимають тривожним синім кольором. Жодна з цих пропозицій не гарантує, що в майбутньому її зрозуміють.

Дехто з тих самих розробників повідомлень для радіоактивних об’єктів також приймав участь у ще більшому випробуванні: спілкуванні з позаземними істотами. Цьому присвячена нова книга «Позаземні мови» Деніела Обергауса, штатного письменника журналу Wired.

Нам нічого невідомо про сприйняття інформації інопланетянами. Пара пластин, запущених на початку 70-х з космічними апаратами «Піонер-10» та «Піонер-11», несуть зображення оголених людських тіл та приблизну мапу для пошуку Землі – найпростіший матеріал, але навіть він розрахований на те, що прибульці мають зір. Оскільки вірогідність виявлення таких витворів зовсім мала, радіопередачі з землі, що летять зі швидкістю світла, мають більші шанси увійти в контакт. Але так само, як земні радіоприймачі мають бути налаштовані на правильну хвилю, те ж саме стосується і міжпланетних. Як же інопланетянам знайти потрібну хвилю? Пластина на борту «Піонера-10» містить натяк у формі простої схеми атома водню, магнітна полярність якого змінюється через рівні проміжки часу, з частотою 1 420 МГц. Оскільки водень є найбільш поширеним елементом у всесвіті, є надія, що ця схема могла б послужити свого роду телефонним номером.

Уявіть як ви завітали на вечерю до ресторану однієї із європейських столиць, місцеву мову якої ви не розумієте. Кельнер говорить англійською лише трохи, та все ж, всіма можливими способами, вам вдається замовити дещо впізнаване з переліку в меню, що ви смакуватимете та за що ви готові розрахуватись. А тепер уявіть натомість як все пішло шкереберть і зморені голодом ви опиняєтесь десь у поселенні Амазонії. Тутешні жителі не мають жодного уявлення як з вами поводитись. За допомогою міміки ви видаєте якісь жувальні звуки, тим самим спантеличуючи жителів примітивністю вашого мовлення. А вашу підняту руку на знак капітуляції вони сприймають як початок атаки.
Комунікація без загального контексту дається складно. До прикладу, радіоактивні ділянки повинні залишатись недоступними протягом десятків тисяч років; все ж, незважаючи на те, що англійська мова, якою розмовляли всього тисячу років назад, залишається незрозумілою для більшості представників сучасності, організації доклали зусиль, аби створити попереджувальні засоби та заходи для супроводу ядерних відходів. Відповідальні за це комісії пропонували все: від височенних бетонних шипів до «Крику» Едварда Мунка (Edvard Munch) та до генетично модифікованих рослин, які змінюються на тривожний блакитний колір. Жодне з них не має тенденції для підтвердження в майбутньому.
Деякі повідомлення людей, які працювали на цих ділянках з відходами, стали також частиною навіть серйознішого виклику: комунікації з позаземним існуванням, що було описано журналістом видання Wired Девідом Обергаузом (David Oberhaus) у його новій книзі «Іншопланетні мови».
Про те, як іншопланетяни можуть сприймати інформацію, не відомо нічого. Пара дисків, надісланих на початку 70-х років разом із космічними зондами «Піонер» 10 та 11 та двома космічними кораблями, відображають оголених істот людської статури та незграбну мапу як знайти Землю, що є елементарними речами, але, навіть, це наштовхує на припущення, що іншопланетяни можуть бачити. Оскільки такі кораблі мають надзвичайно малі шанси бути знайденими, то радіопередавачі із Землі, що рухаються зі швидкістю світла, здатні сконтактувати із вищою ймовірністю. Водночас, радіочастоти як наземного, так і космічного передавачів повинні бути налаштовані відповідно. Тож, як іншопланетяни здатні визначити правильну частоту? Диск «Піонера» дає підказку на форму базової діаграми атома водню, магнітне поле якого перевертається за регулярними інтервалами з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом всесвіту, залишаються сподівання, що цей нарис слугуватиме засобом на кшталт телефонного номеру.

Уявіть, що ви обідаєте у європейській столиці, де ви не знаєте місцевої мови. Офіціант трішечки говорить англійською, але усіма правдами й неправдами вам все таки вдається замовити страву з меню, яка вам до смаку та по кишені. Тепер уявіть наступну картину: під час походу ви заблукали і ви голодний, як собака, прибрели у селище, що знаходиться у басейні Амазонки. Місцеві жителі не мають уявлення, як вас розуміти. Вашу імітацію жування їжі вони сприймають за мову, якою ви спілкуєтесь. Коли піднімаєте руки вгору, щоб показати їм свою покірність, тутешні люди думають ви наступаєте.
Спілкування без простого розуміння – це важка справа. Для прикладу, радіоактивні ділянки повинні залишатись непорушеними протягом десятків тисяч років; тим не менш, враховуючи, що англійська мова, якою спілкувалися 1000 років тому, зараз не зрозуміла більшості сучасним носіям цієї мови, організації приклали багато зусиль, щоб попередити про їх існування. Вони вдавалися до різних речей: від зведення високих бетонних шипів, до книги Едварда Мунка «Крик», а також, до генетично модифікованих рослин, що перетворюються в яскраво синій колір. Жодна з яких не гарантувала успіху.
Деякі з тих, хто працював над цими попередженнями, також були частиною ще складнішого завдання - спілкування з позаземним життям. Це тематика нової книги Даніеля Оберхауса, журналіста Wired, «Позаземні мови».
Нічого не відомо, як прибульці приймають інформацію. Пара табличок відправлених на початку 1970-х з космічними кораблями Піонер 10 та 11, на яких зображені такі елементарні речі, як оголені люди та приблизна карта, як дістатися Землі - є свідченням того, що іншопланетяни можуть бачити. Оскільки в наш час шанс знайти такий корабель надзвичайно малий, радіотрансляції з Землі, що подорожують зі швидкістю світла, мають більшу ймовірність встановити контакт. Але, як і наземний радіозв’язок має бути налаштований на потрібну частоту, так і радіохвилі у міжзоряному середовищі. Як прибульці випадково натрапили на потрібну частоту? Одна з табличок, на космічному кораблі, зображає схему випромінювання атома водню, магнітна полярність якого коливається через рівні проміжки часу з частотою 1420 МГц. Оскільки водень найбільш розповсюджений елемент у всесвіті, маємо надію, що ця схема може виступати свого роду, як номер телефону.

Уявіть, що ви обідаєте в європейській столиці, де ви не розумієте жодного слова місцевої мови. Офіціант трішки говорить англійською, і вам вдається з горем пополам замовити щось знайоме з меню, поїсти і розрахуватися. А тепер, натомість, уявіть, що після невдалої прогулянки, ви, заморені голодом, опиняєтесь в селі Амазонії. Місцеві мешканці і тями не мають, що з вами робити. Ви жуєте звуки в спробі щось вимовити, які всі сприймають за вашу примітивну мову. Коли ви піднімаєте руки до гори - всі думають, що ви готуєтесь до нападу.

Важко комунікувати, коли немає спільного контексту. Візьмемо за приклад місця з радіоактивним зараженням, які мають бути залишені недоторканими на десятки тисяч років; уявімо, що англійська, якою спілкувалися тисячу років тому, є тепер незрозумілою для багатьох сучасних носіїв мови, і агентствам складно створити застережливе повідомлення, яке б супроводжувало ядерні відходи. Комітети відповідальні за цю справу придумували будь-які методи - від встановлення височенних бетонних огорож до реалізації фільму Едварда Манча “Крик”, до генетично модифікованих рослин, і врешті, до тривожливого посиніння. Жоден не має гарантованої протидії майбутньому.

Дехто з цих людей, що працювали над повідомленнями про місця з ядерними відходами, були частиною більшого виклику - спілкування з позаземним світом. Це - тема нової книги “Позаземні мови” Даніеля Оберхауза, журналіста з Wired.

Нам нічого невідомо про те, як інопланетяни сприймають інформацію. На початку 1970-х років, разом з двома космічними кораблями “Піонером 10” та “11” було відправлено пару пластинок з малюнками оголених людей та примітивної карти, щоб знайти землю - прості речі, які, як вважається, інопланетяни можуть бачити. Оскільки, шанси, що таке ремесло буде знайдено прирівнюється нулю, радіопередачі, що транслюються з Землі, мають більші шанси на контакт. Однак, міжзоряне так само, як і земне радіо має бути правильно налаштованим. То як вдасться інопланетянам налаштуватися на правильну хвилю? Пластинка “Піонера” дає підказку у вигляді діаграми атома водню, магнітна полярність якого змінюється через рівні проміжки часу з частотою в 1,420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у всесвіті, то є надія на те, що цей малюнок може виконувати роль свого роду телефонного номера.

Уявіть собі вечерю в європейській столиці, де ви не знаєте місцевої мови. Офіціант лише трохи говорить по-англійськи, але ви всіма правдами та неправдами замовляєте в меню те, що довелося вам до смаку, з'їдаєте це та оплачуєте. А тепер уявіть, що в результаті невдалого походу, ви опинилися голодуючим в амазонськiм селі. Люди там і гадки не мають, що з вами робити. Ви імітуєте звуки жування, які вони приймають за вашу примітивну мову. Коли ви піднімаєте руки в знак капітуляції, вони думають, що ви починаєте атаку.
Спілкування без загального контексту являється складним. Наприклад, радіоактивні об'єкти повинні залишатися недоторканими протягом десятків тисяч років; проте, враховуючи, що англійська мова, яка існувала всього 1000 років тому, тепер є незрозумілою більшості її сучасним носіям. Відомства старанно намагалися створити попередження, пов'язані з ядерними відходами. Комітети, відповідальні за це, придумали багато всього: від високих бетонних шипів до «Крику» Едварда Мунка і генетично модифікованих рослин, якi придбають тривожно-синій сигнал. Жоден з них не гарантує бути успішним в майбутньому.
Деякі з тих же людей, які працювали на місцях зберігання відходів, також були частиною ще більш складного завдання: спілкуватися з позаземним життям. Ця тема «позаземних мов» є новою книгою Даніеля Оберхауса, журналіста Wired.
Нічого не відомо про те, як інопланетяни можуть отримувати інформацію. На кількох меморіальних дошках, надісланих на початку 1970-х з двома космічними кораблями «Піонер 10» і «11», зображені оголені люди і приблизна карта для пошуку Землі - мінімальний матеріал, але навіть він передбачає, що інопланетяни можуть бачити. Оскільки у таких кораблів є лише зовсім невеликі шанси бути виявленими. Радіопередачі з Землі, які рухаються зі швидкістю світла, з більшою ймовірністю вступлять в контакт. Але так само, як земне радіо має бути налагоджене на правильну частоту, так і міжзоряний радіо. Як інопланетяни можуть наштовхнутися на той, який буде відповідним? Табличка Pioneer підказує у вигляді базової діаграми атома водню, його магнітна полярність змінюється через рівні проміжки часу з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, є надія, що цей малюнок може служити свого роду телефонним номером.

Уяви собі обід в європейській столиці, де ти не знаєшь місцевої мови. Офіціант погано говорить по-англійськи, але всіма правдами і неправдами тобі вдається замовити щось з меню, що ти впізнаєшь, з'їши і заплатишь. А тепер уяви собі, що після невдалого походу ти опиняєшься голодним в амазонському селі. Люди там поняття не мають, що з тобою робити. Ти вимовляєшь якісь плямкаючі звуки, які вони помилково приймають за твою примітивну мову. А коли ти піднімаєшь руки на знак капітуляції, вони сприймають це як спробу атакувати.

Важко спілкуватися без спільного контексту. Наприклад, радіоактивні об'єкти повинні залишатися непорушеними протягом десятків тисяч років; однак, враховуючи, що англійська мова, що існувала всього лише 1000 років тому, незрозуміла для більшості її сучасних носіїв, установи й досі намагаються створити попередження для супроводу ядерних відходів. Комітети, відповідальні за це, придумували все: від високих бетонних шипів до "Крику" Едварда Мунка, до генетично модифікованих рослин, які приймають насторожуючий синій колір. Жоден з цих способів не має гарантії, що він витримає перевірку часом.

Деякі з тих самих людей, які працювали над цими повідомленнями про місця захоронення відходів, також приймали участь у ще більшому виклику - спілкування з позаземним життям. Про це йдеться у "Позаземних мовах", новій книзі Даніеля Оберхауса, журналіста щомісячного журналу Wired.

Нічого не відомо про те, як інопланетяни можуть сприймати інформацію. На парі пластинок, відправлених на початку 1970-х років на борту Піонерів 10 і 11, двох космічних зондів, зображено оголені людські фігури і грубу карту, як знайти Землю - мінімальна інформація, але навіть це припускає, що інопланетяни можуть побачити. Оскільки ймовірність виявлення таких кораблів мізерно мала, радіопередачі з Землі, що рухаються зі швидкістю світла, мають більше шансів встановити зв'язок. Але так само, як наземне радіо має бути налаштоване на потрібну частоту, так і міжзоряне. Як інопланетяни могли б натрапити на правильну? Пластинка Піонера дає підказку у вигляді базової діаграми атома водню, магнітна полярність якого змінюється через рівні проміжки часу, з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, є надія, що цей ескіз може послужити свого роду телефонним номером.

Припустимо — це вечеря в європейській столиці. Ви не знаєте місцевої мови. Офіціант погано говорить по-англійськи, але не миттям, так катанням вам вдається замовити знайомі блюда в меню, то що ви їстимете і платитимете за це.
Уявіть, щось пішло не так. Ви з'явилися голодними в амазонському селі.
Там люди не мають анінайменшого представлення, що з вами робити. Ви імітуєте звуки жування і плямкання, які вони помилково приймають за вашу примітивну мову. Коли ваші руки підіймаються на знак капітуляції, вони думають, що ви починаєте атаку.

Спілкування, не розуміючи контексту співрозмовника — це абсурдно.
Наприклад, сховища радіоактивних відходів мають бути незаймані впродовж десятків тисяч років; проте з урахуванням того, що англійська мова усього лише 1000 років тому була частенько незрозумілою для більшості сучасних носіїв мови, організаціям виявилося важко створити попередження, що супроводжує ядерні відходи. Комітети, відповідальні за це, розробили все: від бетонних шпильок, що височіють, до "Крику" Едварда Мунка і генетично модифікованих рослин, які викликали тривогу. Але в житті немає гарантій, існує ймовірність.

Деякі з тих же самих людей, які працювали над цими повідомленнями про відходи, також були частиною ще більшої проблеми : спілкування з позаземним життям. Це є темою "Позаземних мов", нової книги Даніеля Оберхауса, журналіста журналу "Підключений" (США).

Нічого не відомо про те, як інопланетяни можуть сприймати інформацію. Пара табличок, відправлених на початку 1970-х років з Піонером 10 і 11, двома американськими космічними зондами, показують голих людей і орбітальну діаграму нашої сонячної системи, щоб знайти Землю.Елементарні речі, але навіть це припускає, що інопланетяни можуть бачити.Тому що шанси виявлення таких апаратові мінімальні, радіопередачі із землі, що летять зі швидкістю світла, скоріше, вступлять в контакт. Але як земне радіо має бути налаштоване на потрібну частоту, так і міжзоряне середовище має бути налаштоване на правильну частоту. Як інопланетяни випадково знайдуть, яка з них правдива? Табличка "Піонера" дає підказку у вигляді базової діаграми молекули нейтрального водню, магнітна полярність якого міняється через рівні проміжки часу, з частотою 1420 МГц. Оскільки водень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, є надія, що цей нарис може виступати як номер телефону.
.